Музеї

Нині в Колочаві діє декілька музеїв, створених за ініціативою та на кошти народного депутата України Станіслава Аржевітіна.

Скансен «Старе село»

Це перший сільський музей архітектури та побуту на Закарпатті, який відтворює матеріальне, духовне та культурне життя на Верховині.

«Старе село» вже сьогодні налічує десяток житлових і господарських будівель з предметами домашнього побуту і художніми витворами ХIX—XX століть українських горян з Колочави. Відвідувачі можуть оглянути будинок кузні 30—40-х років ХХ століття із знаряддями праці, зібраними зі всієї України, будинок угорської жандармерії, хату сільського бірова, хату сабова, хату тесляра, хату вівчаря і ще багато інших цікавих експозицій.

Привертає увагу житлова «хижа» — будинок 1-ї половини ХХ століття з унікальною колекцією ткацтва: колочавські полотна, одяг, рушники, вишиванки, взірці весільного вбрання, старовинний ткацький верстат і т. і н.

Особливо цікаво оглянути 3-секційний будинок сільської церковнопарафіяльної школи разом із «літнім» класом (просто неба), де вчилися одночасно колочавські дітки різного віку, та 2 - секційну хату єврейської «бужні» — синагоги з автентичним інтер'єром та кімнатою рабина.

Музейний комплекс «Стара школа»

Музейний комплекс, який складається з двох музеїв-шкіл: «Радянська школа» та «Чеська школа». Музей «Радянська школа» переносить у шкільну атмосферу 60-70-х років ХХ століття. Експонати «великого» класу нагадують, що колись діти користувалися чорнильницями і перами, рахували на рахівницях, слухали патефон і грілися біля старої грубки.

У «малому» класі — атрибути ідеологічного виховання молоді: прапор комсомольської організації, портрет Володі Ульянова і червоний куточок.

Все повертає у часи, коли на шкільні лінійки кликали горни і барабани, а біографії комуністичних вождів вивчалися у шкільній програмі.
В «кабінеті директора» вже давно не дзвонить громіздкий телефон, не працює друкарська машинка і не грає радіоприймач, але у шафі збережена вся документація, а на робочому столі директора — «Шкільна хроніка», яку започаткував управитель школи Омелян Скиба ще з часів Австро-Угорщини.

У вузенькій «учительській» — старанно розкладені на столах класні журнали. Колись їх ретельно заповнювали вчителі Колочави, котрі дивляться на відвідувачів з портретів.

Музей «Чеська школа» переносить відвідувачів у 1931—1938 роки, коли в Колочаві діяли дві чеські державні школи — народна (русинська), інша — з чеською мовою навчання.

Чеську школу відвідували переважно діти місцевих євреїв, а також представників чеської влади — нотаря, урядників та жандармів, яких направили на Закарпаття з Чехії. Попри те що чеська школа в Колочаві проіснувала всього 10 років, вона залишила слід в історії верховинського села.

Експозиція готувалася за спогадами колишніх учнів чеської школи, а також академіка Миколи Мушинки з Пряшівського університету (Словаччина) та доктора Францішека Гибела, директора музею Яна Коменського (Чехія).

Музей складається з двох приміщень: класу та кімнати, де проживав учитель.

Музей «Колочавська вузькоколійка»

Музей залізничної справи розташований на території скансену «Старе село» у вигляді потяга, що складається із діючого паровоза та 10 вагонів. У вагонах чеського та радянського періодів представлені унікальні експонати, які розповідають про історію розвитку вузькоколійки не тільки Колочави, а й усього Закарпаття. Тут можна побачити пасажирські вагони, якими лісорубів доправляли на роботу в гори, вантажні вагони для перевезення худоби та лісу, різноманітні інструменти та прилади, якими користувалися залізничники та пасажири. Відвідувачі можуть відчути себе кочегаром, дати паровозний гудок та покататися на дрезині. Закладена наприкінці XIX століття, вузькоколійна залізниця на Закарпатті на сьогодні майже припинила своє існування, за винятком відрізка Іршава — Хмільник, де ще двічі на день їздить «Анця Кушницька» з двома пасажирськими й одним вантажним вагонами. «Колочавська вузькоколійка» — єдиний на Закарпатті музей, де зберігаються історичні реліквії вузькоколійок Боржавської, Тересвянської, Тереблянської долин, вузькоколійок верхів’я Тиси, річок Латориці та Ріки.

Версія для друку

Усі права захищені. Будь-яке копіювання, публікація, передрук чи наступне поширення інформації, зображення та відео з даного сайту неможливе без гіперпосилання на www.arzhevitin.ua